Куди діваються твої гроші

Спершу — вердикт по тезі

Теза «distributor не збирає publishing, і більшість self-releasing артистів ці гроші ніколи не забирають» — в основному правильна, але у двох місцях сформульована так, що веде до хибних дій. Виправляю обидва, бо саме на них ти витратиш час намарно.

Що підтверджується. RouteNote у своїй же support-документації перелічує, що збирає за дистрибуцію: master recording royalty (він же main artist royalty) за стріми й завантаження, плюс YouTube sync для тих, хто в Content ID. Композиторський бік там не згаданий. Тобто дефолтний шлях «залив реліз через RouteNote і чекаю» справді закриває тільки одну з двох копірайтів.

Виправлення №1: RouteNote має publishing — просто це окремий продукт. RouteNote Publishing існує, збирає performance, mechanical, YouTube micro-sync (North America) і neighbouring rights, бере 15%, і за їхнім же формулюванням «completely non-exclusive… you do not have to distribute your music through RouteNote to work with the RouteNote Publishing team». Це не «RouteNote тебе обкрадає» — це «ти не натиснув другу кнопку». Різниця принципова, бо в першому випадку рішення — міняти дистриб'ютора, а в другому — заповнити форму.

Виправлення №2: publishing — це не «друга половина твоїх грошей». Фолклор «ти забираєш лише 50%» невірний. За оцінкою MIDIA Research (2024, цитована в оглядах Loud & Clear за 2025 рік) розподіл виплат Spotify дає близько 14% publishing-контриб'юторам (publishers + PRO + songwriters), і сонграйтери беруть 68% уже з цього шматка. Це оцінка третьої сторони, не цифра Spotify — тримай її як порядок величини, не як бухгалтерію. Практичний висновок: publishing — це не подвоєння доходу, це докидання порядку +10–15% зверху. Гнатися за ним варто, будувати на ньому фінансові плани — ні.

Дві копірайти: хто кому платить за один стрім

Один стрім чіпає два незалежні об'єкти права, і за кожен платять окремі гроші окремим людям окремими каналами. Якщо ти цього не розводиш у голові, вся решта статті не складеться.

Sound recording (master)

Конкретний запис — твій WAV після мастерингу. Власник за замовчуванням — ти, бо ти сам себе записав. DSP платить за нього recording rightsholder, тобто через дистриб'ютора. Це той потік, який ти вже бачиш у дашборді RouteNote.

Composition / musical work (publishing)

Ноти, гармонія, структура, текст — абстрактний твір, який існує окремо від будь-якого запису. Власник — автор(и). За нього DSP платить двома різними виплатами, і це найчастіша точка непорозуміння:

• Mechanical — за відтворення (reproduction) твору. У США це компульсорна blanket licence, адмініструє The MLC.
• Performance — за публічне виконання/доведення до загалу. Збирають PRO/CMO (ASCAP, BMI, PRS, UACRR тощо). MLC це прямо декларує: «Songwriters, composers, lyricists, music publishers and administrators still need to join a performing rights organization (PRO)» — MLC performance не збирає.

Performance-потік далі ділиться на writer's share і publisher's share — і це не бухгалтерська деталь, а операційне обмеження. RouteNote описує це прямо: вони «claim the Publisher's share on behalf of writers, then hand it all over after taking a 15% cut», а writer може «claim an additional 50% directly through their local PRO». Тобто жоден publishing administrator не може забрати за тебе writer's share. Ти особисто мусиш бути в PRO/CMO. Якщо ти підписався на publishing admin і вирішив, що на цьому все — ти щойно залишив половину performance-потоку на столі.

Pro-rata: чому «ставка за стрім» — похідна, а не ціна

Найдорожча твоя помилка в моделюванні доходу — рахувати «стріми × ставку». Ставки не існує. Spotify формулює це у власному Loud & Clear FAQ без двозначностей: «No service pays a fixed amount per stream because listeners don't pay per stream either; they pay for access and can stream as much or little as they want.»

Як реально ділиться пул

Формула Spotify, дослівно: «your streams in that market ÷ total streams in that market = your share of that market's royalty pool». Помісячно, покраїнно. Це pro-rata: підписка сусіда, який слухає тільки хардбас, не йде хардбасу — вона йде в загальний казан країни й ділиться пропорційно до всіх стрімів.

Три наслідки, які ти маєш вивести самостійно з формули:

• Твій дохід залежить від чужої активності. Твої 10 000 стрімів у грудні коштують менше, ніж ті самі 10 000 у лютому, якщо загальна кількість стрімів у ринку виросла швидше за пул.
• Географія важить більше за кількість. Пул рахується по ринках. 10 000 стрімів з ринку з дешевою підпискою і 10 000 з дорогого — це різні гроші. Для артиста з українською аудиторією це не абстракція.
• «Per-stream rate» у будь-якому калькуляторі — це заднім числом порахований середній. Duetti у своєму Music Economics Report формулює це чесно: «although DSPs do not literally pay on a per-stream basis, all royalties are pooled and distributed proportionally based on total streams. Our data reflects the resulting average of total payouts divided by total streams rather than a fixed rate tied to each individual play.»

Порядки величин (Duetti, дані за 2024)

Це агреговані середні по їхньому датасету, не гарантія й не тариф. Наводжу, бо це один із небагатьох наборів, де методологія проговорена.

Duetti окремо зазначають, що перерахували історичні цифри проти свого ж звіту за 2023 рік через значно більший датасет — тобто навіть у них ці числа рухаються. Не цитуй їх як константу.

User-centric / artist-centric — альтернатива, яка вже працює

Deezer разом з UMG запустили artist-centric модель (старт — 1 жовтня, Франція, каталог UMG). Механіка за поясненням CEO Deezer:

• Professional artist boost ×2 — за умови мінімум 1 000 стрімів на місяць і 500 unique listeners на місяць.
• Active engagement boost ×2 — якщо юзер сам шукав, лайкнув або свідомо клікнув, а не отримав трек з пасивного плейліста.
• Разом — ×4 при діленні пулу. Не-professional контент лишається ×1.
• Pure noise (дощ, пральна машина без музики) — нуль, з подальшим видаленням і заміною на власний контент Deezer. За їхньою оцінкою це ~2% усіх стрімів.

Що RouteNote збирає, а що — ні

Дистрибуція (master)

Тарифи з їхньої support-документації:

• Free — ти лишаєш собі 85%, жодних платежів наперед.
• Premium — 100% стрімінгових і download-роялті, але апфронт: $10 (сингл), $20 (EP, 2–6 треків), $30 (альбом, 7–18), $45 (extended album, 19+), плюс $9.99/рік за поновлення.
• All Access — кастомна ціна, тільки через підтримку.

Порахуй точку беззбитковості сам, і порахуй її на реліз, а не на каталог. Premium за сингл окуповується, коли 15% від доходу цього синглу перевищить $10 у перший рік і $9.99 щороку далі. При $3.0/1 000 стрімів (Duetti, 2024) 15% — це приблизно $0.45 на 1 000 стрімів, тобто перший рік виходить у нуль десь на порядку ~22 000 стрімів Spotify, а далі поріг утримання ~22 000 на рік довічно. Це моя арифметика з їхніх опублікованих цифр, не їхня заява. Для більшості беклогу експериментального електронного каталогу Free економічно правильніший, і «Premium бо солідніше» — це не аргумент, це податок на самолюбство.

RouteNote Publishing (composition)

Окремий, non-exclusive сервіс. Не вимагає, щоб ти дистриб'ювався через RouteNote. Комісія — 15%. Збирає:

• Performance royalties — радіо, ТБ, публічні стріми; забирають publisher's share.
• Mechanical royalties — on-demand стрімінг, фізика, кавери; за їхньою заявою — worldwide.
• YouTube micro-synchronization — тільки North America.
• Neighbouring rights — з їхнім же застереженням: «Neighbouring Rights are not a type of Publishing Royalty, however, they do "neighbour" them».

Publishing pipeline: як реально дістати композиторські гроші

Mechanical — США і The MLC

The MLC адмініструє digital audio mechanical royalties за компульсорною blanket licence від US DSP. Ключові факти з їхніх власних сторінок:

• Членство безкоштовне: «free and easy to join». Юрособу чи видавництво створювати не треба.
• Право має «anyone entitled to collect digital audio mechanical royalties in the U.S.» — критерій не громадянство, а право на збір.
• Територія — тільки США.
• Performance не збирає взагалі.
• Гроші не приходять самі: треба зареєструвати твори в Member Hub і підтвердити matching між sound recording і musical work. Реєстрація без метчингу = гроші лежать у unmatched.

Для не-США резидента MLC дає окрему настанову: приєднуватись варто, якщо ніхто інший вже не адмініструє твою частку US mechanicals; спершу перевір свої існуючі угоди, бо локальні CMO на кшталт MCPS (UK), AMCOS (Австралія) чи SACM (Мексика) можуть уже бути авторизовані на це. Для CMO є окремий канал international@themlc.com.

Ставка, за якою це рахується

US mechanical для стрімінгу — це відсоток від доходу сервісу, а не сума за трек. За Phonorecords IV (2023–2027): 15.1% у 2023, 15.2% у 2024, далі приблизно по пів пункта на рік до 15.35% у 2027. Це headline rate; фактична виплата проходить через greater-of-formulas, які я тут не відтворюю, бо не читав сам текст 37 CFR part 385.

Performance — PRO/CMO

Тут немає універсального органу. Стрім генерує performance-виплату, яку збирає товариство за територією використання. Два наслідки:

• Писати треба в одне товариство. Подвійна афіліація не працює — але вибір US representation не є подвійною афіліацією. Songtrust пояснює це так: у США чотири PRO замість одного, тому міжнародному автору кажуть обрати, «the PRO that'll be collecting royalties on your behalf specifically in the U.S.» (реально доступні ASCAP або BMI; SESAC і GMR — тільки за запрошенням). Твоє домашнє членство лишається недоторканим.
• Publishing admin не замінює PRO. Ще раз, бо це найдорожча помилка: admin бере publisher's share, writer's share йде тільки через твоє власне членство.

Publishing administrators — цінник

У Songtrust є ще one year post-term collection period після скасування — тобто вийти й одразу забрати все собі не вийде. І пряме застереження: якщо ти вже афілійований з PRO/CMO, з яким Songtrust не має відносин, вони «will not be able to register your works or collect royalties on your behalf from this specific society directly». Свою CMO перевіряй до оплати $100, не після.

Ukraine-specific: де загальні гайди тобі брешуть

Майже вся англомовна література написана з дефолтом «ти в США або UK». Що з цього не переноситься:

• MLC ≠ твій дефолт, але й не заборонений. Він покриває тільки US digital mechanicals. За власною настановою MLC, автор поза США вступає, якщо ніхто інший не адмініструє його US-частку. У переліку прикладів «вже авторизованих» товариств MLC називає MCPS, AMCOS, SACM — українського товариства там немає, і я не знайшов документа, який стверджує, що українська CMO збирає US mechanicals. Тому перед вступом перевіряй не «чи можна», а що саме написано у твоїй угоді з українською організацією або з publishing admin.
• Українські CMO акредитовані під офлайн, не під стрімінг. Акредитація в Україні видається за сферами. Приклад із публікацій Мінекономіки: ГС «Організація колективного управління авторськими і суміжними правами» отримала акредитацію у сфері розширеного колективного управління «публічне виконання музичних недраматичних творів» — рішення від 18 грудня 2020. Це про заклади, радіо, публічний простір. Твої стріми в Берліні чи Чикаго цим рішенням не покриваються.
• Міжнародний збір іде через reciprocal agreements. UACRR (Українське агентство з авторських та суміжних прав) заявляє 133 договори з 75 CMO за стандартами CISAC, з покриттям Європи, Америк, Азії, Африки; адмініструє public performance, mechanical/reproduction і dramatic. Практично: ти реєструєшся вдома, а іноземне товариство збирає за своєю територією й пересилає ланцюжком. Це працює, але це довго й із втратами на кожному вузлі — своя комісія у збирача, своя у твого товариства.
• Реальна розвилка для тебе. Або (а) українське товариство + reciprocal мережа, або (б) publishing administrator, який реєструє твори напряму в багатьох товариствах. Обидва легітимні; (б) зазвичай швидше й прозоріше для digital, (а) обов'язкове, якщо тебе крутять у публічних просторах України. Комбінувати можна лише якщо межі територій і сфер у договорах не перетинаються — а вони перетинаються частіше, ніж здається. Читай пункт про сфери, а не про відсоток.

Поріг 1 000 стрімів і куди зникає дрібнота

З 1 квітня 2024 (анонс — 21 листопада 2023) Spotify застосовує track monetization eligibility. Дослівно з їхньої support-статті: «Tracks must have reached a threshold of at least 1,000 streams in the previous 12 months to be included in the recorded music royalty pool calculation.» Плюс — і це рідко цитують — існує мінімальний поріг унікальних слухачів, значення якого Spotify не публікує, щоб його не гейміли.

Механіка, яку варто зрозуміти точно

• Поріг ковзний, на трек, за останні 12 місяців. Не «назавжди відсічено» — трек, що перетнув 1 000 за рік, повертається в пул. Але й навпаки: трек, що просів, випадає.
• Гроші не повертаються Spotify. За їхнім формулюванням, кошти «reallocated by streamshare to increase the payments going to eligible tracks» — приблизно +0.5% кожному eligible треку.
• Масштаб — близько $40 млн на рік; Spotify прогнозував, що весь пакет змін направить «approximately an additional $1 billion in revenue toward emerging and professional artists over the next five years».
• Сам Spotify оцінює середній заробіток sub-threshold треку в ~$0.03 на місяць і зазначає, що ці гроші «often never reach the uploader because it doesn't hit the minimums and fees».

Контраргумент — і чому він слабший, ніж звучить

Критики читають це як перекачування знизу вгору. Open Markets Institute (липень 2026) пише, що зміна «will result in hundreds of millions of dollars being transferred from the smallest players to the biggest», спираючись на позов Марка Краттера у Connecticut Superior Court (травень 2026) і на оцінку Digital Music News (січень 2024), що понад 20% стрімів дрібніших посередників стануть неeligible.

Тримай пропорцію: $40 млн на рік проти $11 млрд, виплачених Spotify за 2025 рік (Loud & Clear). Це ~0.36% пулу. Ефект реальний і напрямок перерозподілу саме такий, як кажуть критики, але «hundreds of millions» — це кумулятив за роки, а не річний трансфер, і $0.03/місяць на трек ти б і так не побачив через payout minimums. Обурюватись цим — марна трата уваги; діяти проти цього — ні. Дія проста: менше треків, кожен з яких перетинає поріг, замість каталогу з хвостом мертвих релізів.

Black box: скільки там і чому воно там лежить

«Black box» — це зібрані, але не роздані гроші, бо власника не ідентифіковано. Найконкретніша публічна цифра, яку я знайшов, — з MLC: $426.9 млн unpaid historical unmatched royalties, накопичених 21 DSP між 2007 і 2020 роками.

Три речі, які треба зрозуміти правильно, бо навколо black box найбільше маркетингового шуму:

• Це історичні US mechanicals, а не «загальний котел, де лежать твої гроші». Період 2007–2020. Якщо твої релізи молодші — тебе там немає, і платити комусь за «пошук у black box» безглуздо.
• Причина — не змова, а метадані. Гроші не метчаться, бо sound recording не зв'язаний з musical work: різні написання імені, відсутні splits, немає ISWC, кавер не задекларований, ремікс без вказаного автора оригіналу. MLC тому й вимагає не просто реєстрації творів, а підтвердження matching.
• Що станеться з незатребуваним — з їхньої публічної сторінки не випливає. MLC описує інструменти пошуку й claim'у, але не описує кінцевий механізм розподілу того, що ніхто не забрав. Індустрійна практика — розподіл за market share, тобто на користь великих правовласників; я цього в первинному джерелі не підтвердив і подаю як галузеве очікування, не як факт.

Реальні цифри: ланцюг відрахувань на 100 000 стрімів

Рахую на Spotify, бо це найгірший випадок за ставкою і найбільший за обсягом. Усі вхідні — з джерел вище; арифметика моя.

Чого цей розрахунок навмисно не робить

Не додаю publishing до $300 як окремий рядок у доларах. Duetti рахують «total payouts divided by total streams» на рівні артистів і релізів, і в їхній методології не проговорено, чи це чисто recording-side. Складати їхню цифру з відсотком MIDIA — означало б рахувати одні й ті самі гроші двічі або пропустити частину. Чесна відповідь: publishing — це окремий потік із того ж абонентського долара, порядку +10–15% зверху до recording-потоку, і точну суму ти дізнаєшся тільки зі свого першого стейтменту від адміністратора. Будь-хто, хто називає тобі точну цифру publishing без твоїх стейтментів, її вигадав.

2025–2026: що змінилось і що ще зміниться

Bundling — Spotify виграв, songwriters програли

У березні 2024 Spotify перекваліфікував Premium у bundle, додавши 15 годин аудіокниг на місяць. За settlement Phonorecords IV bundle-сервіси платять нижчу mechanical-ставку. MLC подав позов; 29 січня 2025 суддя Analisa Torres відхилила його with prejudice, визнавши, що «audiobook streaming is a product or service that is distinct from music streaming» і Premium «properly categorized as a Bundle». NMPA оцінювала втрати сонграйтерів приблизно у $150 млн за рік — це оцінка галузевої асоціації, зацікавленої сторони, не судово встановлений факт.

Phonorecords V — вирішується просто зараз

CRB розглядає ставки на 1 січня 2028 — 31 грудня 2032. Запропонований partial settlement (мейджори, NMPA, NSAI, Music Artists Coalition, A2IM) — лишити ставки Phono IV без змін, окрім інфляційних коригувань для фізики й permanent downloads; поточна ставка на 2026 — 13.1 цента за твір або 2.52 цента за хвилину. Дедлайн коментарів і заперечень — 10 серпня 2026. Проти виступають Songwriters Guild of America, Eight Mile Style, Word Collections і George Johnson, вимагаючи 15.65 цента. Історичний прецедент не на боці автоматичного схвалення: CRB уже відхиляв аналогічний settlement 2022 року через занепокоєння вертикальною інтеграцією між видавцями й лейблами.

Форма пулу зсувається від чистого pro-rata

Три різні механізми тиснуть в один бік — відсікання довгого хвоста: поріг Spotify (1 000 стрімів / 12 міс + непублічний поріг унікальних слухачів), пороги Deezer (1 000 стрімів + 500 унікальних слухачів на місяць для ×2), і депріоритизація functional noise на обох. Це не user-centric — юзер-центрична модель віддавала б твою підписку тому, кого ти слухаєш. Це pro-rata з фільтром на вході. Планувати варто під це: поріг унікальних слухачів на місяць стає таким же жорстким гейтом, як і кількість стрімів, а він не накручується повторними прослуховуваннями твоєї ж невеликої аудиторії.

Масштаб, щоб калібрувати очікування

Loud & Clear за 2025: $11 млрд виплачено за рік, ~$70 млрд за весь час. 80 артистів згенерували понад $10 млн, 1 500 — понад $1 млн, понад 13 800 — щонайменше $100 000. Найінформативніша цифра: стотисячний за доходом артист згенерував понад $7 300 за рік (проти $350 десять років тому). Тобто позиція «топ-100 000 світу» — це приблизно $600/місяць від Spotify до всіх відрахувань. Це орієнтир, який варто тримати в голові замість калькуляторів «стріми × ставка».

Що зробити — послідовність для self-releasing артиста в Україні